Єфімова О.А.

ЛТЕРАТУРНІ ДОСЛІДЖЕННЯ УЧНІВ 
У ПОЗАКЛАСНІЙ РОБОТІ ВЧИТЕЛЯ-СЛОВЕСНИКА:
ПЕРША МАНДРІВКА ТАРАСА ШЕВЧЕНКА 
ДО КІРОВОГРАДЩИНИ

Оксана Єфімова,

вчитель української мови та літератури

Високобайрацького НВК

Не дивлячись на те, що зовсім поряд знаходиться батьківщина народного поета Тараса Григоровича Шевченка, ні життєвий шлях поета, ні його муза майже не пересікалися з нашим краєм, проте події його численних творів розгорталися на межі нинішньої Кіровоградщини. Тому цілком природний інтерес до найдрібніших деталей, які пов’язують ім’я Т.Шевченка з нашим краєм. У тезах подаються матеріали дослідження першої подорожі малого Тарасика до Кіровоградщини.

1.                Дослідники життя і творчості Тараса Шевченка встановили на теренах України понад 130 населених пунктів, у яких протягом життя побував геніальний син України. Серед них значаться три міста, розташовані у межах сучасної Кіровоградської області: Гуляйполе (пізніше Златопіль, тепер входить до складу Новомиргорода), Новомиргород і Єлисаветград (нині Кіровоград). Роки перебування поета у них позначено: «у дитинстві». Так, зокрема, сказано у «Шевченківському словнику». (слайд 3, 4, 5)

2.                Один із найкращих біографів Шевченка Павло Зайцев у своєму науковому дослідженні «Життя Тараса Шевченка», пишучи про батька поета, зазначив: «Навчившись стельмашества, підробляв на життя цим ремеслом, а у відповідні пори року ще й фурманував або й чумакував, возячи різний крам то до Києва, то до степового Єлисавету, а той до самого моря – до далекого «Одесу». Одна з таких поїздок «до степового Єлисавету» відбулася у 1824 році. Саме у цю чумачку Григорій Іванович взяв свого десятилітнього сина Тараса. (слайд 6)

3.                В жовтні 1823 року Григорій Шевченко оженився вдруге на вдові, яка мала своїх дітей. У багатодітній родині почалися незгоди, сварки; Тарасові перепадало чи не найбільше. Тож наступного року, восени, «коли ще було тепло, Григорій Іванович, прагнучи якось захистити надто вразливого, до того ж, на лихо, гарячковитого сина від мачухи, брав його з чумаками до Єлисаветграда продавати яблука з панського саду. (слайд 7)

4.                Чумацький шлях, яким мандрували Шевченки, збігається із сучасною дорогою, яка пролягає через Новомиргород, Мартоношу, Панчеве. (слайд 8, 9, 10)

5.                «Во время самой нежной моей юности (мне было тогда 13 лет) я чумаковал тогда с покойником отцом. Выезжали мы из Гуляйполя. Я сидел на возе и смотрел не на Новомиргород, лежащий в долине над Тикичем, а на степь, лежащую за Тикичем. Смотрел и думал (а что я тогда думал, то разгадает только один бог). Вот мы взяли соб, перешли вброд Тикич, поднялися на гору. Смотрю – опять степь, степь широкая, беспредельная. Только чуть мреет влево что-то похожее на лесок. Степь. И все степь. Наконец мы остановились ночевать в Дидовой Балке.» (слайд 11)

6.                Та до тієї Балки було ще село Сагайдак (тепер Веселівка).  (слайд 12). А перед ним була ще одна балка. Там була така краса, що ні сказати, ні описати. У ті часи там була криниця під горою, росли столітні осокори і верби, там люди, їдучи з базара, годували, напували коней, самі відпочивали, освіжалися джерельною цілющою водою. А скільки розмов, веселощів! Іноді брали з собою гармошку – співали, танцювали. (слайд 13)

7.                Перепочивши, їхали далі на Сагайдакову, а тоді на гору – і кілометрів через п’ять – Дідова Балка» (слайд 14)

8.                Наконец мы остановились ночевать в Дидовой Балке.

На другой день та же степь и те же детские думы.

-                     А вот и Елисавет! – сказал отец.

-                     Где? – спросил я.

-                     Вон на горе цыганские шатры белеют.

К половине дня мы приехали в Грузовку, (слайд 15) а на другой день поутру уже в самый Елисавет.

Грустно мне! Печально мне вспоминать теперь мою молодость, мою юность, мое детство беззаботное! Грустно мне вспоминать теперь те степи широкие, беспредельные, которые я тогда видел и которых уже не увижу никогда.

9.                Григорій Шевченко возив продавати на ярмарок у Єлисаветграді яблука. Ярмарок проводився на просторому майдані правобережної частини міста (тепер там розташовані адмінсуд, прокуратура, (слайд 16, 17) лікарня святого Луки). Поряд знаходилася ще донедавна діюча фортеця святої Єлисавети з іще незруйнованими частоколами, ровами, брустверами-валами, двома чавунними козацькими гарматами.

10.           Малий Тарас, як відомо, був дуже допитливим хлопцем і, безумовно, не сидів цілий тиждень на возі біля батька: він обійшов усі закутки міста, фортецю насамперед. Побачене дуже запало у вразливу душу Тарасову і голову. (слайд 18)

11.           Слід згадати ще один об’єкт, який, безсумнівно, відвідував малий Тарас. Мається на увазі Грецька (Володимирівська) церква. Розташована була вона неподалік ярмарку і поряд із заїжджим двором, де ночували чумаки. Храм цей був величний, красивий, з рідкісним церковним начинням, розкішним іконостасом. Особливу увагу привертав цвинтар з його пишними надмогильними плитами і стелами. Оскільки у дні проведення ярмарку церква відзначала день апостолів Петра і Павла, до храму йшли не тільки місцеві жителі – ярмакуючі теж. (слайд 19)

12.            Перебування на ярмарку у Єлисаветграді «чумачка» не завершувалася. Певна частина чумаків поверталася додому, решта відбувала у Крим по сіль.Григорій був серед тих, хто продовжував поїздку: хотілося подовше потримати сина «на волі», подалі від злої мачухи та тяжкої недитячої роботи.

13.           З Єлисаветграда їх шлях йшов повз Клинці, (слайд 20) перетинав Аджамську балку, (слайд 21) де був обладнаний мілководний переїзд через однойменну річку та криницю. Звідси шлях тягнувся повз Фирсові могили (кілометрів за шість на схід від Тарасівки, що на Інгулі) на Інгуло-Кам’янку. Тут також була обладнана мілководна переправа – переїзд через річку Кам’янку.

14.           Кілометрів через п’ять у широкій балці, неподалік від села Новосавицького Долинського району знаходилася нічна стоянка чумаків з багатоводним колодязем, просторими випасами для волів. Далі шлях проліг повз Високу могилу (кілометрів два на захід від південної околиці села Роздільного) до обладнаного мілководного переїзду через річку Березівку, що знаходиться між селами Антонівкою та Жовтневим Устинівського району. (слайд 22)

15.           Потім шлях підіймався на південний схід до села П’ятихатки. На околиці його стояла корчма, а навпроти у розлогій балці – нічна стоянка чумаків з колодязем під розлогими вербами, випасами… Попереду був Кривий Ріг.

16.           Такою у народній пам’яті залишилася перша тривала мандрівка майбутнього генія України територією Кіровоградської області. Почалася вона а історичному Гуляйполі, завершилася на берегах степової тихоплинної річечки Березівки в Устинівському районі. (слайд 23)

17.           Тож пишаймося, земляки, що наш Приінгульський степовий край по праву вважається одним з пам’ятних шевченківських місць. (слайд 24)

 Презентація-супровід