Гавриленко В.

ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ УЧНІВ НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ

Вікторія Гавриленко,

вчитель початкових класів

Високобайрацького НВК

У статті висвітлено основні ідеї національно – патріотичного виховання учнів початкової школи, національно – патріотичні цінності в контексті розвитку духовного потенціалу учнів. Проаналізовано основні виховні моменти з досвіду роботи класного керівника по національно – патріотичному вихованню молодших школярів в позакласній діяльності.

Ключові слова: національно -  патріотичне виховання, учень, вчитель, принцип національної свідомості, народна педагогіка.

Патріотичне виховання - це сфера духовного життя,

яка проникає в усе, що пізнає, робить, до чого прагне,

що любить і ненавидить людина, яка формується.
                                               В.О.Сухомлинський

           Виховання патріота й громадянина – одне з найголовніших і найскладніших завдань нашої педагогіки. Патріотом і громадянином може стати тільки людина з чуйним і мужнім серцем. Патріотизм починається з любові до людини. Любов до людини – це родючий ґрунт, на якому розцвітають квіти патріотичного служіння Батьківщині. Щоб заграла, затріпотіла ця радісна квітка, кожний хлопчик, кожна дівчинка повинні осягнути розумом і серцем нашу велику Батьківщину. Кожен повинен відчувати себе сином Вітчизни, переживати особисте почуття гордості від того, що він спадкоємець її тисячолітньої слави й тисячолітніх духовних цінностей, творець її героїчного сьогодення…

       І щоб донести до школярів вогненне слово про тих синів нашої Батьківщини, чиї імена, як вічні зірки, горять і завжди горітимуть на небосхилі Вітчизни, були й  завжди будуть провідними зірками для людських сердець я провела зі своїми вихованцями класну годину на тему: «Україна – єдина країна!».  Цей актуальний виховний захід сьогодення був приурочений подіям, що відбуваються  на Сході нашої країни. Ми з юними вихованцями говорили про патріотичні почуття, героїзм і мужність наших юнаків, земляків – односельців: Гавриленка Ігоря (мого сина), Свободчикова Ігоря (мого колишнього учня) та Чудіна Віталія, які із 7 квітня 2014 року знаходяться в зоні АТО і звільняли населені пункти Донецької та Луганської областей від терористів та російських найманців і мужньо та героїчно тримали оборону Донецького аеропорту. Також хвилиною мовчання вшанували загиблих героїв - земляків,зокрема мого колишнього учня Анатолія Бузуляка, та запалили свічку пам’яті…

     Слово вчителя – це полководець, який веде в бій. Це музикант, який доторкається до дрімаючих струн людської душі;  і потрібно знати до якої струни доторкатись,  і вона зазвучить дивною музикою. У хвилини ось таких бесід про заповітне і високе я доторкаюсь до струн, які називаються:  Громадянин, Людина, Честь, Гідність. Я звертаюсь безпосередньо до живої душі кожної людини; переді мною  не  якийсь абстрактний вихованець, а натхнені , палаючі очі Даші та Саші, Руслана й Аліни… Слово вчителя лише тоді буде вогненним, коли воно ставить своєю метою виховати не якогось абстрактного патріота – такого в природі бути не  може, а  змушує трепетати серця дітей.

    Нещодавно в класі було проведено класну годину на тему: «Хоробрі серця». Вона присвячена « кіборгам» Донецького аеропорту, а точніше

-  бійцям Кіровоградського 3 полку спеціального призначення, військовослужбовцем за контрактом якого є і мій син. Я сама є патріоткою своєї неньки – України і намагаюся виховати таких же патріотів, бо це покликання мого серця.

     А  починаю я виховувати патріотичні почуття в учнів із вивчення державної та національної символіки, знайомлю своїх вихованців із видатними людьми свого рідного краю, із історичним минулим  та сьогоденням свого рідного села … Про це свідчать проведені з учнями та їхніми батьками класні виховні заходи: «Стояти струнко! Звучить Гімн моєї держави», «Вивчення державної символіки», «Шануймо калину», перекличка повідомлень «Наша Батьківщина – Україна», «Україно – це твої символи», «Славетні українці», колективна творча робота учнів та батьків «Село моє, моя ти, Батьківщино!», « Квітуй, розквітай, мій рідний край!», «Тарасові березини», день пам’яті «Була війна … Та й досі її рани…», «Роде наш красний», «Українські вечорниці», «Слово рідне – диво калинове»  та інші.

      Кожну годину спілкування розпочинаємо із виконання державного Гімну України.

     Ян Амос  Коменський зазначав: «Учитель – помічник природи, а не її володар , її будівничий , а не реформатор». Тож практика доводить,  що не потрібно намагатися переробити дитину, треба лише правильно спрямувати й навчити її спиратися на свій внутрішній потенціал.

          І ніколи не треба забувати про те, що школа стає справжнім осередком культури лише тоді , коли в ній панують чотири культи: культ Батьківщини, культ Людини, культ Книги, культ Рідного слова.

      Найбільш ефективним завжди вважалося виховання на прикладах життєдіяльності батьків ( історії роду , що органічно контактує з історією державної мови, культури, міжнародної ролі і місії Батьківщини, видатних здобутків її славних синів і дочок у всіх сферах світового поступу, зокрема – педагогіки, починаючи від авторів літописів).

       Маємо бачити і усвідомлювати світ, таємниці життя і рух до нього через найголовніші етапи , закономірності, особливості, інтереси, уроки життя та розвитку рідної Батьківщини – органічно пов’язаної зі світовою еволюцією ще з найдавніших епох та формацій , коли вона була активним суб’єктом розвитку світової цивілізації та культури.

       Народну педагогіку упродовж тисячі років творили люблячі матері, батьки, бабусі та дідусі, які заради щастя дітей самі проявляли взірці праці й культури (побутової, виробничої, суспільних відносин , ставлення до природи, рослинного і тваринного світу, слави далеких і близьких предків), людяності і громадянського сумління, совісті і честі, вміння матерів берегти і множити культурні традиції, родинний добробут, сім’ю,  як основу держави, а батьків мужньо і жертовно захищати свій рід, Батьківщину та славу.

      Принцип національної спрямованості передбачає формування національної свідомості, виховання любові до рідного краю, свого народу, шанобливе ставлення до його культури; повагу, толерантне ставлення до культури всіх національностей, які проживають в Україні.

       Виховання – процес безперервний. Мета виховання завжди зумовлена суспільними умовами і потребами, вона вбирає загальнолюдський і національний ідеал виховання молодого покоління.

Презентація Рушничок

Презентація Україна