Коваль Л.О.

Уроки літератури рідного краю як важлива складова у формуванні національно-патріотичних компетентностей учнів середньої школи

Людмила Коваль,

учитель української мови й літератури

Аджамської ЗШ І-ІІІ ступенів  

Анотація:  У статті розглядається питання уроків літератури рідного краю як важливої складової у формуванні національно-патріотичних компетентностей школярів, пропонуються матеріали, присвячені вивченню творчості окремих письменників-земляків

Ключові слова: патріотизм, патріотичне виховання, Батьківщина, письменники-земляки, національно-патріотичні компетентності, діаспора, літературне краєзнавство, література рідного краю.

Патріотичне виховання – це сфера духовного життя, яка проникає в усе, що пізнає, робить, до чого прагне, що любить і ненавидить людина, яка формується.

                                                                                 В.О. Сухомлинський

Доля України залежить від тих, хто сидить нині за шкільними партами, від національної свідомості її громадян.

     Патріотичне виховання – пріоритетний напрям усієї навчально-виховної роботи  - на уроках і поза ними. Адже саме ми, вчителі, маємо виховати особистість із розвинутою національно-патріотичною свідомістю.

Вивчення рідної мови й літератури є одним із найважливіших засобів для формування патріотичних компетентностей сучасного школяра[3].

    В.О.Сухомлинський зазначав, що в руках педагога слово є могутнім виховним засобом, здатним піднести, звеличити людину в її власних очах, утвердити її патріотичну свідомість і громадянську гідність, на все життя відкрити в її серці невичерпні й вічні джерела любові до своїх предків[8].

Програма з української літератури містить години для проведення уроків літератури рідного краю, мета яких  допомогти школярам осягнути глибинну спадщину письменників-земляків, відчути національний дух, правду життя, що є  наскрізними у їхніх творах. Виховання гордості за славних співців рідного краю, за землю, яка народила ці таланти – ось та важлива умова формування учня – патріота. Література рідного краю , як і вся література, змінюється постійно. Наразі з’являються нові імена, повертаються забуті або ж зовсім не прочитані твори. Як наслідок, виникають нові підходи, нові методики в опрацюванні цього величезного літературного матеріалу.

   Уроки літератури рідного краю передбачають створення учителем програми для свого регіону, розробку тематики занять, які сприятимуть застосуванню різних форм і методів роботи. Це має бути систематичний курс літературного краєзнавства, який допоможе школярам долучитися до художніх надбань митців слова, які писали і пишуть про наш край, його людей, загальнолюдські цінності.

     Такі уроки можуть бути як традиційними, так і нестандартними: урок-подорож; урок-інсценізація, урок-діалог, урок-оживлення, урок-портрет, урок-конференція, урок-презентація, урок-конференція тощо.

    Наша земля – степова перлина України – надзвичайно багата на імена народжених нею письменників. Їх на літературній карті понад двісті. Це і широко відомі, і незаслужено забуті художники слова: І.Карпенко-Карий, Ю.Яновський, І. Микитенко, В.Винниченко, Є Маланюк. Яр Славутич, М.Смоленчук, Г.Берізка, В. Базилевський, Тамара Журба, Антоніна Корінь та інші.

    Вивчаючи усну народну творчість, варто звернутися до збірки « Із степів полинових( фольклорні записи М. Смоленчука)» ( упорядник Олег Бабенко). Матеріали збірки – це лише невелика частка з фольклорних записів письменника, зроблених ним у 1947-1953 роках у південно-західному регіону Кіровоградщини[5].

Ім’я Миколи Кузьмовича Смоленчука – талановитого письменника,педагога, ученого-краєзнавця, людини академічних знань, справжнього українського патріота не надто відоме. Але він пройшов через життя гідно, вірив у справедливість, у свій народ і був щасливий, що його народ, Україна таки вибрала державну незалежність. Письменник належить до числа тих людей, які за висловом Ліни Костенко, створюють гуманітарну ауру нації.

Надзвичайно вдячними для формування національно-патріотичних компетентностей учнів є поезії Галини Берізки ( Галини Спиридонівни Шарандак-Бровченко). Ще у далекому 1935 році юна восьмикласниця писала:

                                 А може… прокинеться слава

                                 В роз’єднанім нашім народі

                                 У Київську вільну Державу

                                 Піднімуть сини її горді.

                                 Душа змолодіє в надіях,

                                 Сконають у серці зневіри,

                                 Заіскряться сльози на віях,

                                 Що були немарні офіри.

Життя цієї жінки гідне подиву й захоплення: пройшла через жахіття фашистських таборів, засуджена НКВС на 10 років ув’язнення  і 5 років позбавлення громадянських прав. Її твори палили не раз і в гестапівських застінках, і на каторзі в Норильську. Але пам'ять – надійна схованка, яка вберегла і дала змогу читачеві долучитися до творчої спадщини поетеси. Сильна духом, Ганна Берізка залишалася сама  собою до останніх хвилин життя [1].

Ім’я Яра Славутича ( до 1941 року був Григорій Михайлович Жученко) прийшло в Україну з діаспори тільки у дев’яностих роках минулого століття.

Марія Гарасевич писала про поета:» Він належить до найбільш національних зарубіжних поетів. Його слово, його муза « не лукавила», не шукала легких шляхів на Україні, тому його не друкували там, але настане час, коли в Україні його ім’я буде між найславнішими зарубіжними поетами і між першими своїм національним звучанням»[7]. Справді, поезія Яра Славутича допомагає вихованню патріотизму, відданості ідеям розбудови Української держави, сприяє  відродженню нації. Освідченням у любові до рідної землі звучать слова:

 Земле моя, що стелила барвінок під ноги,

                       Пальці дитячі голубила після дощу,

                       Явою стань на чужинні безмежні дороги

                       І вкороти навісного – для серця – плачу.

                       Довго шукав я у мандрах подоби твоєї,

                       Краплі снажної щедроти, краси, ясноти.

                       Рідна, єдина, в мережаній простій киреї,

                       Другої в світі такої ніде не знайти.

Варта уваги і збірка поезій « Барви степів» письменника із села Володимирівка Кіровоградського району Миколи Пироженка. Він мав добру душу і не вагався відкривати її людям. Талановитий журналіст і ніжний лірик, а ще великий патріот рідної України, у 1965 році писав: « …Так,щоб моя Україна вся коло серця була»[6].

Не можна не назвати імена сучасних поетес-землячок Тамари Журби й Антоніни Корінь. Одна усе свідоме життя прожила в селі, інша – у приміському селищі. Але вони своїм поетичним словом спромагаються достукатись до людської душі, посіяти живою краплиною любов до свого народу, до Вітчизни.

Знайомлячи учнів із творчістю письменників рідного краю, доречними  є уроки-зустрічі, уроки-творчі портрети. Наприклад, зустрічі учнів у стінах Аджамської ЗШ І-ІІІ ступенів із письменниками Антоніною Корінь, Василем Бондарем, Оленою Надутенко, Миколою Погрібним сприяли формуванню духовного світогляду школярів, дали їм можливість доторкнутися до живого поетичного й прозового слова. Бо чого тільки варте сильне письмо письменника  Василя Бондаря. Його проза – це неприйняття зла, а десь там, у глибині її, причаївся жаль за покаліченою чи втраченою людською долею. Оповідання, етюди, спогад, які ввійшли до збірки « Смарагдові китиці у воді» - зразок прекрасної української літературної мови[2].

     З огляду на вище зазначене можна стверджувати: шкільне краєзнавство багатогранне, тому завдання учителя на уроках літератури рідного краю полягає у виробленні особистісного ставлення учня-читача до творів письменників-земляків. Школярі повинні усвідомити, що митці не тільки відображають своє сприйняття та розуміння світу, але й передають енергію власного бачення життя з усім добром і злом, красою і потворністю її, цим допомагають читачеві творити своє я в єдності з природою, людством, нацією, рідним краєм. Бернард Шоу писав: « Патріотизм – переконання,що твоя країна краща за інші тому, що саме ти в ній народився»[9].

     Отже, справжній урок літератури рідного краю – це урок виховання патріотизму й громадянськості, почуттів краси й добра, утвердження високих моральних ідеалів, формування  в школярів національної гідності й гордості за рідну землю, народ, Батьківщину.

                                Список використаної літератури

      1. Берізка Галина. Про все пам’ятаю. Поезії різних років.- Кіровоград, 2003.

2.    Бондар Василь. Смарагдові китиці у воді. – Кіровоград,2001.

3.    Жадан М.Н. Виховуємо патріотів художнім словом // Вивчаємо українську мову та літературу.– 2012-№15

4.    Журба Тамара. Зимова флейта. – Кіровоград, 2004.

5.    … Із степів полинових: фольклорні записи Миколи Смоленчука.– Кіровоград, 2002.

6.    Пироженко Микола. Барви степу. – Кіровоград, 2004.

7.    Славутич Яр. Співає колос. – Кіровоград, 1996.

8.    Сухомлинський В.О. Вибрані твори в 5т. Т.3. Серце віддаю дітям. Народження громадянина. Листи до сина.- Київ, 1977.

9.    Шоу Джордж Бернар. Афоризми.- Харків: Фоліо, 2004.